Багатовекторність зовнішньої політики України, започаткована ще за першого президентства Л. Кучми, у результаті призвела до «червоної картки», що її отримав Київ від Парламентської асамблеї Ради Європи та міжнародних рейтингових агенцій. Використовуватиму і надалі футбольну термінологію, з огляду на сьогоднішню популярність цього виду спорту як бюджетно-розподільчої та збагачувальної гри у середовищі політиків, чиновників та наближених до влади бізнесменів. До того ж, залишається трохи більш як сто днів до початку ЄВРО-2012 у Польщі та Україні.Але представники готельного та ресторанного бізнесу в тих українських містах, які приймають Євро-2012, уже попередили про підвищення цін (у Харкові та Львові — на 20 відсотків, у Києві та Донецьку — на всі 50?%!) на послуги та сервіс, що їх вони планують надавати учасникам і уболівальникам на турнірі. Тим самим, як стверджує маркетолог Артем Біденко, від приїзду до України будуть змушені відмовитись уболівальники, котрі представляють студентство, фан-клуби та середній бізнес. А це — найбільш активна, мобільна, віддана футболові частина уболівальницького світу. «Специфічна логіка українського ресторатора або власника готелю — підвищити ціни до максимуму, витрясти з клієнта усе, що можна. А не можна, панове: в Європі розгортається чергова криза, люди зменшують видатки, кількість навіть клубних уболівальників, які їздять за улюбленим клубом на виїзні матчі, зменшується, про що пишуть експертні видання УЕФА. Але українці на ці застереження уваги не звертають!», — каже А. Біденко. Отже, «жовта картка» бізнесу!
Тим часом на світовому форумі у Давосі Президент Віктор Янукович, з ентузіазмом закликав міжнародних інвесторів вкладати кошти в українську економіку. За його словами, «іноземні інвестиції, іноземні технології збільшать конкурентоспроможність України…» Звичайно що збільшать — але для цього також треба зменшити рівень корупції. «Можна скільки завгодно пропонувати інвесторам гарні умови роботи, але без вилучення корупційної складової зі схеми ведення бізнесу в Україні пропозиції Києва іноземні інвестори реальними коштами або технологіями не наповнюватимуть. За винятком тих компаній, за спинами яких стоять або гроші українських олігархів, або російських спецслужб», — вважає Ростислав Павленко, керівник програм Школи політичної аналітики Києво-Могилянської академії. З ним згоден німецький експерт Олександр Рар: «Не забуваймо, що учасники даоського форуму на момент спілкування з Президентом Януковичем (27 січня) уже були обізнані з текстом резолюції Парламентської асамблеї Ради Європи щодо України. А цей текст доволі суворий, з жорсткими вимогами до влади у Києві та особисто до Президента Януковича. Хто захоче ризикувати бізнесом і йти працювати у державу, лідера якої покритикували в європейському співтоваристві?!».
А у Києві заступник міністра закордонних справ Павло Клімкін звернувся з відкритим листом до віце-прем’єра Андрія Клюєва з проханням прискорити процес виконання першої фази Плану дій щодо скасування візового режиму, затвердженого рік тому Україною та Європейською комісією. Журналістам П. Клімкін пояснив: «Фактично, ми з паном Клюєвим відповідаємо за впровадження цього Плану дій. На сьогодні відповідний процес “пробуксовує”: для завершення першої фази потрібно запровадити біометричні документи для українців (така вимога ЄС для усіх країн, які воліють їздити до Євросоюзу без оформлення віз), а також розроблену антидискримінаційну стратегію щодо мігрантів і шукачів притулку (Україна та ЄС разом облаштовують західний кордон України, а цього року ми почнемо модернізувати управління східним кордоном — кордоном України з Росією). Третій пункт, необхідний для завершення першої фази, — це створення та законодавче забезпечення функціонування антикорупційного центру України…» Пан Клімкін сподівається, що чергового «гірчичника» («жовтої картки») Україна не отримає, натомість усе виконає належним чином і можна буде розпочинати другу фазу Плану дій, яка передбачає власне імплементацію.
До того ж, керівники МЗС сподіваються цього року парафувати Угоду про асоціацію між Україною та ЄС, хоча у Брюсселі налаштовані скептично. «Ми бачимо прогрес України на папері, зростає кількість схвалюваних вашим парламентом законів, котрі визначають реалізацію відповідних реформ. Але складається враження, що реформи існують лише на папері або впроваджуються сяк-так, як то вигідно вашим політикам та чиновникам», —констатує британець Уільям Гьрслей, експерт ОБСЄ. Такої ж думки дотримуються і представники Європейського парламенту від Польщі, Литви, Латвії, ФРН. Хоча П. Клімкін має надію, що Угоду буде парафовано ще до виборів: «Політична частина вже вивірена, а розділ по зоні вільної торгівлі опрацьовується, узгоджується…» Поки що, судячи з результатів саміту Україна—ЄС, що відбувся 19 грудня 2011 року у Києві, українська владна команда отримала «червону картку».
За переговорами між Києвом і Брюсселем ревно спостерігає Москва. Напередодні президентських виборів та зростання громадської активности, керманичі Росії вельми сподіваються на провал України в євроінтеграційному напрямку — тоді її буде значно легше повернути у свою імперську орбіту та вичавити з українців усе, що ще залишається в її надрах та економіці. Щоправда, серед російських політологів побутує заспокійлива для українців версія про брак ресурсів, що ними можна було би «нагнути» Україну. Наївно! Чинна влада у Києві охоче підтримує експансію «Руського миру», знищує історико-архітектурні пам’ятки, які виховують гордість за героїзм пращурів сучасних українців. Не менш талановито, ніж кремлівські ідеологи, київські чиновники під гаслом «оптимізації» закривають українські школи, книгарні, звужують присутність української музики в ефірі, а на місці мистецьких галерей та літературних кафе будують торговельно-розважальні центри та дорогі ресторани. А це вже — «червона картка» чинній владі від свідомих українців, яким не залишається нічого іншого, як боротися усіма доступними легальними методами за свої соціальні, громадські та культурні права. Інакше наступне застереження демократичної Європи буде адресоване українській спільноті.