А УКРАЇНСЬКОЮ КАЖУТЬ ТАК…

фразеологізми (з рос. паралелями):

1. Зі словом ОДИН

за одним рипом войти (выйти) вместе с кем-то
не з одної печі хліба з’їв бывалый человек
одна ластівка — то ще не весна одна ласточка весны не делает
одна нога тут, а друга там одна нога здесь, а вторая там
одна шана одна честь (У свекрухи, як не старайся, одну шану матимеш — приказка)
одна дяка нет благодарности (Роби чи не роби — одна дяка — приказка)
одним духом одним глотком
одно (одне) слово словом (Одне слово, як не коваль, то й рук не погань!— приказка)
одним миром мировані одним миром мазаны
одне за одного менші мал мала меньше
одної смерті не ми­неш, а другої не буде двум смертям не бывать, одной не мино­вать
одно — молоти язи­ком, а друге — перти плуга Одно дело — говорить, а другое — дело делать

Як помітив уважний читач, у наведених висловах один виступає не лише в ролі числівника, а й іменника. Російська мова вживає один ще й у ролі прикметника чи прислівника, коли йдеться про істоту чи неістоту, що існує або діє окремо від інших. Наша мова в такому випадку ставить займенник сам. Це видно з паралелей:
весь день просидел один цілий день просидів сам
всё это одни слова це все — самі слова
одно название осталось сама (сама тільки, сама лише) назва зосталася
один на один сам на сам, віч-на-віч, наодинці (з ким)
мы живём в одном и том же доме ми живемо в тому самому будинку
одно время он учитель­ствовал якийсь (певний) час (свого часу) він учи­телював
один-одинёшенек сам-самісінький, самотою, сам душею
в одиночку самотою, сам, одинцем (працює сам, сам-один, діє власними силами, одинцем)
вышел в одном пиджаке вийшов у самому піджаку (якщо напи­шемо в одному піджаку, то це наведе на думку, що хтось має звичай носити по два чи три піджаки разом)

2. Зі словом ДВА

винного двома батогами не б’ють за одно и то же дважды не наказывают
дам дві зимі за одне літо сменяю две зимы на одно лето
два коти в одному мішку не помиряться двум медведям в одной берлоге не ужиться
два боки одної медалі две стороны одной медали
двох слів докупи не сту­лить двух слов связать не может (не умеет)
дві шапки на голову не накладеш на двух стульях не усидишь
за двома зайцями по­женешся — жодного не спіймаєш двух зайцев ловить — ни одного не поймать
раз, два та й по всьому (та й по крику) раз, два и обчёлся

3. Зі словом ТРИ

трьом свиням розщоту не дасть не умеет и до трех сосчитать
три кити три кита
серед трьох сосон заблудився в трёх соснах заплутал

4. Зі словом СІМ

Баба — сім миль із-за пекла очень злая старуха
дочок сім, та є щастя всім, а тут одна, та долі нема единственной дочери не везет
сім баб, сім рад, а дитя безпупе у семи нянек дитя без глаза
сімома потами вмиєшся, поки... до седьмого пота
сім п’ятниць на тиждень семь пятниц на неделю
сім разів одміряй, а раз утни семь раз отмерь, а раз отрежь
сім год мак не родив, а голоду не було без мака прожить можно
у сімох невісток хата не метена у семи нянек дитя без глаза
як напало на мене сім перекупок, насилу одгризлася насмешка над сварливой женщиной

Закони поєднування кількісних числівників з іншими членами речення
Вище мовилось, що кількісні числівники узгоджуються з іменни­ками у відмінку. Але узгодження це має свої правила. Лише числів­ник один узгоджується з іменником у всіх формах: один зошит, одна ручка, одне перо, одні дерева — одного зошита, однієї ручки, одного пера, одних дерев і т.д.
Всі інші числівники ставлять до іменників певні вимоги. Зок­рема:
1) два, три, чотири «хочуть», щоб іменники чоловічого й жіно­чого роду стояли при них у множині: два учні, три книжки, чотири олівці (порівняймо вимоги російської складні: два ученика, четыре карандаша, тобто замість множини — ро­довий відмінок однини в чоловічому роді і множина — в жіночому: три книги);
2) від іменників середнього роду числівники два, три, чотири ви­магають так само, як і в росіян, не множини, а родового від­мінка: три моря, чотири відра, два озера;
3) всі інші числівники ставлять іменники водночас і в множину і в родовий відмінок: п’ять учнів, сім шкіл, вісім зошитів, шість морів;
4) у складених кількісних числівниках з іменником узгоджуєть­ся останнє слово: вісімсот дев’яносто п’ять учнів, чотириста двадцять три зошити, триста сорок дві груші, двадцять один робітник;
5) прикметники з іменниками при числівниках узгоджуються вільно. Тобто, можна сказати: три святкових дні і три святкові дні. Народна мова і класична література підтверджують засади вільності: Два хитрих мудрого не переважать (приказка), Добре торгувалось, щойно два вас таких гарних на продаж зосталось (Руданський) і Уже з того часу минуло аж три довгі роки (Леся Українка), Знайшла два невеликі горщечки (Нечуй-Левицький).
Спираючись на такі незаперечні мовні факти, Б. Антоненко-Давидович робить цілком слушний висновок про паралельні способи узгодження. Але при цьому додає: «Я… волію ставити в таких ви­падках прикметник у називному відмінку множини: «Чотири вірні товариші не зрадили його й тут».
Того самого воліє й О. Сербенська, але варіантів не визнає. Вона пише: «Числівники два, три, чотири поєднуються з називним від­мінком множини. Якщо до іменника належить ще означення, воно теж повинне стояти в називному відмінку, тобто узгоджуватись: «три щасливі роки», «два німецькі солдати».
Тимчасом, у Марка Вовчка бачимо родовий відмінок прикметни­ка: Два-три далеких постріли давали відчувати цю тишу. У Глібова: Шкапа і два стареньких Цапа. Та й у народній мові: Було собі два попи, здорових і грубих. Тому вважаємо, що в українській стилістиці мають право на життя обидва способи поєднування числівників з іншими членами речення.
6) Іменники при дробових числівниках мають форму родового відмінка. Наприклад: дві п’ятих метра, двом п’ятим метра, двома п’ятими метра, п’ять цілих і чотири десятих процента.
Числівники півтора, півтори, півтораста керують іменниками, вимагаючи від них родового відмінка. Наприклад: півтора карбован­ця, півтораста робітників, півтори години.
Числівники від п’яти і далі стоять при іменниках у формі назив­ного відмінка. Наприклад: вісім карбованців, тридцять дев’ять учнів, семеро хлопців. У всіх інших відмінках маємо узгодження. Наприклад: восьми товаришів, сімдесяти чотирьох карбованців, сімдесяти чотирь­ом карбованцям і т.?п.
7) У складеному числівнику іменник уживається в тій формі, якої вимагає останнє слово. Наприклад: триста двадцять один учень, п’ятсот двадцять сім учнів, вісімсот дев’яносто чотири учні, сорок п’ята сторінка, тисяча дев’ятсот сімнад­цятий рік.