У Національному будинку органної і камерної музики (костелі Святого Миколая) відбувся концерт «З Днем народження, Америко!». Це — спільний проект Київського симфонічного оркестру і хору (КСОХ) та хору Пресвітерської церкви Солана — Біч (США). Вперше диригували разом батько і син — Роджер і Матвій Макмерріни
Акцентуємо: День незалежности вважається Днем народження Сполучених Штатів як вільної країни. Свято нагадує про те, що 4 липня 1776 року було прийнято (2 серпня 1776 року підписано) Декларацію незалежности. Тоді жителі 13 британських колоній, які розташувалися вздовж східного узбережжя сьогоднішньої території Сполучених Штатів, вели війну з англійським королем і парламентом, оскільки вважали, що ті поводяться з ними несправедливо. Почалася війна в 1775 році. В ході військових дій колоністи зрозуміли, що воюють не просто за кращі стосунки, а за свободу від англійського панування. Це і було чітко сформульовано в Декларації незалежности, яку підписали керівники колоній. Уперше в офіційному документі колонії називалися Сполученими.
Тож закономірно, що в залі, де мав відбутися концерт з такою промовистою назвою — «З Днем народження, Америко!», не було, як кажуть, де яблуку впасти. Але, втім, більше вразило навіть не це, бо завжди, коли виступає славно-звісний хор під орудою Роджера Макмерріна, вільних місць немає. Приємно тішило, що з вуст численних глядачів линула англійська мова. На мить здалося, що раптово потрапила в самі Штати. Розпочалося свято, як годиться, з молитви, яку вслід за паном Роджером подумки повторювали всі присутні: «Отче наш, дякуємо за дар Свободи. Ми відзначаємо цей день і також згадуємо всі вільні народи світу. Дякуємо Тобі, Боже, за вільну Україну. Ми вдячні за честь і право голосувати та за всі свободи, які дарує вільна країна. Ми дякуємо за радість, красу, за всі небесні і земні дари. І просимо, Господи, нехай цей вечір буде прекрасним». І, справді, забігаючи наперед, скажу, концерт був неперевершеним, як і вся та висока духовна аура атмосфери, що панувала в залі.
І ось зазвучав Національний гімн України, а за ним — Америки. Українці і американці, об’єднані єдиним почуттям любови один до одного і своїх держав та насамперед до Бога, з особливим трепетом і піднесенням наспівували слова гімнів спільно зі згаданими вище оркестром та хором. А далі лунав текст «Усіяний зорями прапор», тобто про той прапор, що «майорить над землею свободи і батьківщиною хоробрости…» Кожен наступний твір — це справжній шедевр! Як ось цей — «Прекрасна Ти, Америко!». Автор написав його, коли милувався горами:
Прекрасна ти шатром небес
І хвилями хлібів,
Вершинами, що піднеслись
Над обширом степів.
Америко, Америко!
Тобі Бог милість дав:
Від берега й до берега
Братерством увінчав…
І як продовження теми — «Боже, благослови Америку», де є й такий рядок: «Боже, благослови Америку — мій дім, мій милий серцю дім». Тут, власне, йдеться не лише про благословення Америки, але й всього світу. І цей тест такий співзвучний нашому «Боже єдиний, нам Україну храни» …
Особливо цікавою є історія, пов’язана з піснею «Шенандоа». Є в Америці річка з такою назвою, поблизу якої, до речі, за словами Матвія Макмерріна, жив колись і він. Так ось ця пісня набула надзвичайної популярности в часи громадянської війни. Як свідчить історія, зійшлися тоді біля Шенандоа виснажені два війська: північного союзника і південного конгломерата і по обидва береги річки полинула одна й та сама пісня — «Шенандоа». Як екскурс у минуле, звучала вона і на концерті в костелі Святого Миколая. Надзвичайно потужним змістом сповнений «Бойовий гімн республіки», де є і улюблений рядок сина Макмерріна: «Як Христос помер ради людей, так і ми помремо, щоби бути вільними». Адже, незважаючи на те, що в Америці було багато конфліктів, основний конфлікт — проти рабства.
Без перебільшення, кожна наступна пісня концерту глибоко западала в душу. Як скажімо, «Тримайся», де є сильна і цікава метафора. Тут Євангеліє порівнюється з плугом — «Тримай руку на плузі Євангелія. Тримайся, тримайся». Так само не можна орати, весь час озираючись назад. Бо вийде криво. Треба йти вперед і триматися за плуг Євангелія.
На святі звучала і музика, створена під час Другої світової війни, а також — чимало духовних пісень: «Всі ми, що створені Богом», «Дайте мені Ісуса», «Моя душа знайшла у Господі обитель», «Чи не звільнив Господь мій Даниїла?», «Полинь до Ісуса» тощо. Закінчився концерт увертюрою П. І. Чайковського «1812 рік». Варто зазначити, що в 1812 році, коли на слов’янських землях точилася війна проти Наполеона, в Америці воювали проти французьких канадійців. У війну Америка вступила як самостійна країна і не втратила нічого. Більше того, вона закріпила свою самостійність.
До речі, це був завершальний концерт Київського симфонічного оркестру та хору в цьому сезоні. З 8 вересня він матиме двомісячні гастролі до Сполучених Штатів Америки. Тож йому, його славним диригентам і особливо хору Пресвітерської церкви, який прилетів із-за океану, із Солана Біч штату Каліфорнія, глядачі дарували довготривалі аплодисменти. І, звичайно ж, щонайперше неперевершеним солістам: Анжеліні Швачці (мецо-сопрано), Барбарі Тоблер (сопрано), Олексію Пальчикову (тенор), Андрію Гнатюку (бас).
Ніна Бай