Шановна редакціє «Українського Слова»!
От і з’ясувалася вся картина сценарію «виборів без вибору» … Сценарію від каґебіста Путіна, написаного ним для України. Обидва основних кандидати — на гачку в Кремлі. «Оп-позиція» між ними удавана: грають «для лохів» у демократію…
Результат виборів — президент-маріонетка, керований Путіним із Кремля. Далі — захоплення всіх українських фабрик і заводів, скасування демократичних свобод, кривава диктатура — режим, спрямований на винищення українського народу та повне знищення Української Держави. Такі диявольські плани кремлівських верховодів.
Що ми можемо протиставити ситуації? Уроки з минулого треба винести всім нам. Ось, наприклад, стало ясно, що вороги України використовують демократичний характер нашої держави для того, щоб широко і безкарно розгорнути свою темну і брудну «роботу». То що ж, уводити диктатуру, скасувавши демократичні свободи? Це не європейський шлях! Демократична держава не є беззахисною, вона може ефективно дати собі раду. Адже ж ми — це і є Європа, тож від демократії і свободи відхрещуватися негоже.
Юрій БІЛОКОННИЙ,
пенсіонер, м. Богуслав
Київської области
КОМЕНТАР:
Не слід опускати руки. Справді, ми — держава із багатовіковими традиціями демократії. Головне — і далі рухатися до Європи, до відродження. Буде складно, але «очі бояться — руки роблять» має стати нашим основним гаслом у нинішніх політичних умовах.
Де межа цинізму?
Прочитала статтю доктора історичних наук Д. Табачника «Утіний суп по?украінскі» та інші його публікації на шпальтах газет. Була вражена до глибини душі. Хто дав право йому виступати проти України і всього українського? Ризикуючи життям, українці рятували євреїв, і це — не пусті слова. Молодший брат моєї мами Григорій Тимусь і його дружина Ганна, наражаючись на смертну кару, рятували євреїв, про що свідчать документи і фотографії, передані з Ізраїлю до музею міста Товсте Тернопільської области. На «Стіні плачу» зафіксовано їхні імена.
У місті Товстому свого часу була досить велика єврейська громада. Тут розташовано і єврейський цвинтар. Між євреями і місцевим населенням (українцями та поляками) панували дружні людські взаємини… в усі часи. Звідкіля взялася та ненависть до українців, які так болісно сприйняли нелюдське нищення євреїв під час німецької окупації 1941 року?
Тепер Німеччина судить українця Івана Дем’янюка за злочини, яких він не чинив. У 1988 році в Ізраїлі Івана засудили до смертної кари, а 1993?го — вирок скасували через не доведені звинувачення. Нині ж знову, 2009?го, зацікавлені особи почали судове розслідування справи Дем’янюка уже в Німеччині — за тими самими звинуваченнями. Яка наруга над тяжкохворою 89?річною людиною, що за своє життя перенесла стільки страждання і є фактично жертвою нацистів!
Чого явні кати, котрі знищили мільйони невинних людей і їхні імена вже давно названі, доживали, а деякі доживають безтурботно свого віку в незалежній Україні? Це навіть не запитання, адресоване Табачникові чи комусь іншому. Це — крик душі.
Марія ГОГОЛЬ,
Голова Товариства політв’язнів і репресованих, Свалявський район Закарпатської области
КОМЕНТАР:
В історії багато спірних питань і неоднозначних персонажів. Безумовно, «слизькі» питання зараз «обсмоктуватимуться» із подвійним завзяттям, та головне — що люди пам’ятають імена справжніх героїв. А справедливість із часом запанує, це напевно!
Україноцентризм
для нації
Головною метою національно-патріотичних сил є побудова могутньої Української Держави на засадах соціальної, національної та історичної справедливости, держави, яка посяде гідне місце серед провідних країн світу і забезпечить безупинний розвиток української нації. Для досягнення цієї мети треба вирішити багато першорядних завдань у сфері зовнішньої політики. Ключове питання у допомогу всім нам — європейський україноцентризм.
Сьогодні Україна переживає непрості часи. Будучи слабкою на неповороткою, наша країна не матиме змоги увійти у європейські структури. Отже, треба змінюватися. Щоб узяти україноцентризм за взірець (а він є новою течією в українській політиці), треба домогтися нових зрушень і революцій у свідомості народу. Нинішні політики не привели народ до ліпшого життя. Та час візьме своє. Адже Україна — географічний центр Європи. Її інтереси — у її вигідному геополітичному становищі. Близькість до ключових політико-економічних чинників Європи і світу — ЄС, НАТО, а також Росії — формує обличчя європейського україноцентризму. Україна — транспортна держава. Добре розгалужене транспортне сполучення та його коридори у співпраці із сусідніми державами додадуть нам нових успіхів. Так, створення Балто-Чорноморської геополітичної вісі закладе підмурівок нашій нації як державі з міцними та потужними транспортними коридорами.
Україні, як державі з багатовекторною складовою у політиці, слід брати до уваги зовнішні впливи у сфері підтримання миру та усунення зовнішньополітичних загроз Москви. Велику допомогу нам може надати НАТО. Тут ідеться про політичну безпеку, про військову допомогу в разі збройної агресії проти України.
Такий чинник, як ядерний статус України, теж має допомогти нам. Слабкою є наша армія. Перехід на професійне, контрактне військо, належне фінансування Збройних сил, реформування і технічне переозброєння їх — ось це має бути пріоритетом у діяльності владних структур в Україні.
Український центризм — це те, до чого ми прагнемо. Час узятися до праці й силоміць надолужити згаяне.
Зорян КРИВОРІЗ,
Київська область
КОМЕНТАР:
Ваші слова заслуговують на увагу. Справді, варто проводити реформи. Невідомо, чого нам очікувати нині, але зупинятися у кропіткій праці задля розбудови України не маємо права. Дякую Вам за цікавий лист!
Обрали на свою голову…
Дорога редакціє!
Шкода, що ще не маю права голосу. Я б пішов на дільницю, прихопивши вдома чорний маркер, і на весь бюлетень написав би все, що думаю про кандидатів у президенти!
Тепер же — обрали. На свою голову. Он уже й балачки про російську мову як другу державну чути, і про «довічне» перебування Чорноморського флоту в Севастополі, і навіть, подейкують, про скасування доленосних рішень попереднього Президента України Віктора Ющенка — надання звання Героя України Степанові Бандері та визнання боротьби ОУН і УПА… Що ж то буде з нами?
Користуючись нагодою, волію побажати всім патріотам України наснаги й терпіння, бо ж попереду — величезна робота, яка потребує негайного виконання. Тепер буде складно. Я вірю, що ми подужаємо в будь-якому разі! Тримаймось, друзі. Студентська молодь — за Україну!
Микола КРАВЧЕНКО,
студент, м. Харків
КОМЕНТАР:
Бажаю колегам-студентам успіхів у навчанні, незламного патріотичного духу й усіх гараздів. На нас, друзі, тримається Україна!
Доленосний 2010-й
Вибори минули, мов грім із ясного неба. Результат уже відомий: тепер Президентом України буде Віктор Янукович.
Мусимо прийняти це як доконаний факт. Лише сприймаючи об’єктивну реальність, а не живучи у світі власних мрій, сподівань та ілюзій, можемо адекватно оцінити обставини та налаштуватися на новий ритм роботи. Нинішня ситуація потребує зміни підходу до розбудови Української Держави. На моє глибоке переконання, зараз, як ніколи раніше, постає необхідність об’єднати весь націоналістичний рух в один моноліт. Заради України, її майбутнього, варто поступитися амбіціями та утворити нове, сильне об’єднання, яке матиме реальний вплив на політичну ситуацію в країні. Це стосується насамперед двох фракцій Організації Українських Націоналістів — мельниківців і бандерівців. Адже ОУН аж від моменту свого створення не припиняла боротьби за Україну. Розкол 1940 року дещо послабив тоді самостійницький рух, але навіть за таких умов українські націоналісти сказали своє вагоме слово у боротьбі за Українську Державу одразу проти кількох загарбників. Тож уявіть-но, шановні друзі, наскільки сильною стане ОУН, об’єднавшись зараз!
Щиро сподіваюся, що українські націоналісти усвідомлюють потребу переглянути певні свої позиції та з успіхом адаптуватися до нового політичного клімату України. Хто, як не ми з Вами, можемо дати раду можливим негараздам? Дай Боже, звичайно, щоб не довелося боротися наново за незалежність України зі зброєю в руках, але потрібно бути пильними!
Олександр ПОДОБРІЙ,
член ОУН, м. Київ
За виборами ми забули про найважливіше!
Шановна редакціє!
Останнім часом за всіма цими політичними ситуаціями люди ніби втратили відчуття реальности. Безумовно, тепер буде значно складніше працювати. Певна річ, доведеться повсякчас робити поправку на президентство Януковича. І, звісно, Україна зміниться — ще невідомо, в якому керунку.
А тим часом не так давно ми справляли День усіх закоханих. За розмовами про вибори це свято залишилося непоміченим… А дарма! Саме кохання, теплі почуття рухають нами впродовж усього життя. Кохання — найнеймовірніше явище світу, його неможливо збагнути, описати словами, неможливо підробити, зімітувати. Воно приходить несподівано — і залишається надовго.
Українці! Залишайтеся людьми! Кохайте і будьте коханими. Насолоджуйтесь кожною миттю поряд із коханою людиною. Поки ми кохаємо — ми живемо, а значить, живе й Україна.
Катерина ІВАНЕНКО,
студентка, м. Київ
КОМЕНТАР:
І Вам, панянко, бажаю щастя та гармонії в особистому житті. Дякую за листа!
Ось так наші читачі оцінили результат виборів Президента України. Тішить, що більшість листів — оптимістичні, натхненні, просякнуті вірою в хороше майбутнє. Це вкотре доводить, що українці вміють із оптимізмом поставитися до будь-якої проблеми, що саме по собі вже зменшує її удавану жахливість і дозволяє ефективніше її вирішити. Якщо не складати рук — обов’язково подужаємо всі негаразди. І не забуваймо усміхатися одне одному!
Сторінку веде
Богдан КОВАЛЬЧУК